Вивченню пам’яті присвячено багато наукових праць та монографій, але не дивлячись на це, вона як і раніше залишається повністю не дослідженою як для спеціалістів, так і для простих людей. Тож нам до кінця невідомо як наша пам’ять зберігає дані. Нещодавно була розповсюджена теорія, що закони функціонування пам’яті мозку незмінні. Існувала думка, що мозок здатний до розвитку тільки в дитячому віці, а після змінюється в бік погіршення. Це основано на трьох факторах:
- Надзвичайно рідкісні випадки одужання пацієнтів з пошкодженнями мозку в минулому;
- Невивченість мозкової діяльності на нейронному рівні;
- Відношення до мозку, як до механізму, а механізми, як відомо, не змінюються та не ростуть.
Зрозуміло, що у різних людей та у різному віці, пам’ять може працювати трохи гірше або краще. Оцінити це можна тільки одним способом — розрахувати співвідношення «вхідної» та «вихідної» інформації. Але це зробити дуже складно. Ще складніше розрахувати ефективність впливу на пам’ять, діяльність мозку різноманітних методик та програм.
Проте, зараз більшість спеціалістів сходяться в одному, що пам’ять здатна розвиватись під час її несистематичного тренуванні. Це логічно та не протирічить головним законам, за якими існує організм. Доведено, що у людей старшого віку активність мозкової діяльності знижується, а пам’ять погіршується.
Поганої пам’яті у людей не існує, кількість інформації, яку може зберігати наш мозок – величезна. Просто є люди, які вміють користуватись своєю пам’яттю, навіть на підсвідомому рівні, а є ті, які не здатні до цього. У перших, в цьому банку все систематизовано та видається за першої вимоги. А у других воно більше схоже на склад непотрібних речей, повністю заповнений, та де знаходиться менше корисної інформації.
Не дивлячись на таку різницю в організації у нас всіх є декілька видів пам’яті, що відрізняються часом зберігання інформації:
- Довготривала;
- Короткочасна;
- Миттєва.
Процес переходу інформації із короткочасної в довгострокову пам’ять – активний процес в мозку, який потребує значних затрат енергії. Якщо перевантажувати короткочасну пам’ять, не даючи часу мозку перевести важливу інформацію із неї в довгострокову, то ефективність запам’ятовування знижується. Саме тому під час активного навчання необхідні невеликі періоди відпочинку та розслаблення.
Практика показала, що найкраще запам’ятовується те, що викликає інтерес, зрозуміле та супроводжується емоціями.