Трудові договори займають особливе місце в трудових взаєминах, адже він регулює відносини між працівниками та роботодавцем, що неминуче спричиняє включення цих об’єктів у систему відносин, які регулюються трудовим правом.
Праця є основою створення всіх соціальних благ, економічних і політичних процесів. Людина не може жити без праці. Саме в трудовій діяльності людина знаходить не тільки матеріальні блага, але і почуття самовираження, причетності, соціальної реалізації себе як особистості й морального задоволення.
Трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується наступними правовими ознаками:
– праця юридично не самостійна, а така, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або окремого громадянина (фізичної особи);
– не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника;
– не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;
– виконання роботи певного виду (трудової функції);
– трудовий договір зазвичай укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених у законі, – на певний термін;
– здійснення трудової діяльності відбувається зазвичай в колективі працівників (трудовому колективі);
– виконання протягом встановленого робочого часу певної кількості праці (норм праці);
– отримання від роботодавця у встановлені терміни грошової винагороди за роботу, що виконується;
– забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;
– участь роботодавця в фінансуванні соціального страхування працівника.