До 1953 року у радянських школах складали 11 випускних письмових та усних іспитів. Потім кількість іспитів зменшилась до 7. Закінчивши зі шкільними іспитами, вони починали готуватись до вступних іспитів та складали ще декілька предметів.
Будь-який іспит – це лотерея, але у випадку із ЗНО жоден педагог не дасть стовідсоткову гарантію. Багато впевнені, що ЗНО не дасть об’єктивної картини знань по жодному з предметів. Бувають також випадки, що діти, які дійсно захоплюються предметом та знають більше, за шкільну програму – не дають правильної відповіді.
Завдання в варіантах зазвичай значно простіші, ніж питання, які ставили на вступних іспитах у ВНЗ.
За словами викладачів та педагогів, які проводять аналіз характерних помилок ЗНО, значну їх частину можна віднести до нелогічних, тобто не зроблених через недолік знань, а через хвилювання, невміння сконцентруватись та контролювати власний психічний стан. З іншого боку існує певна ймовірність того, що викладачі намагаються перекласти відповідальність на учнів за результати.
Ще одним суттєвим джерелом стресу для випускників є батьки. Це вони, бажаючи добра своїй дитині погіршують ситуацію, шляхом постійного підкреслення факту залежності подальшого життя від одержаних балів. Важливо розуміти, що тривожні батьки, які «навантажують» дитину своєю панікою, тиснуть, контролюють та малюють негативний сценарій, стають ворогами.
Психологи рекомендують батькам нескладні методи та моделі поведінки, які допоможуть стати для випускника опорою, друзями. Перш за все необхідно самостійно заспокоїтись, адже жоден іспит не здатен зламати людині життя. Навіть якщо його не складуть, в крайньому разі можуть пересидіти рік та скласти його на наступний. Також необхідно створити вдома спокійну та ділову атмосферу. Все, що рідні говорять в період підготовки, яким тоном вони обговорюють випробування, яку картину малюють – все це дитина принесе із собою на іспит. Розмови про ЗНО не повинні викликати сильних негативних емоцій: страху, ненависті, тривоги, почуття вини або сорому. Енергія психіки повинна бути направлена тільки на справу.
Якщо є проблеми — їх необхідно вирішувати конструктивно. Перегляньте рекомендації психологів, розберіть помилки, що найчастіше зустрічаються, поговоріть з вчителями та допоможіть дитині зосередитись над опрацюванням слабких місць.