Є ймовірність, що навчання і перенавчання можуть стати безперервним процесом. Це означає, що ідея «працювати в компанії X на посаді Y до самої пенсії» перестане бути актуальною. Людина може змінити кілька професій, що навіть не пов’язані між собою, і для кожної треба буде отримувати нові навички. Тому питання профорієнтації буде вставати неодноразово — не тільки на початку 11 класу для визначення списку іспитів і вузів для вступу.
З цього випливає інший наслідок: замість разових тестів профорієнтація перетвориться на частину навчальної програми школяра. Наприклад, у вигляді предметів, що представляють особливості тієї чи іншої спеціальності, або у вигляді відвідування різних компаній, лабораторій, де у форматі екскурсії або навіть практики можна заглибитися в цікаву діяльність, дізнатися про її особливості та підводні камені.
Водночас може вирости кількість вузькоспеціалізованих методів профорієнтації, зокрема, в галузі ІТ. З цифровізацією, що стрімко розвивається, батьки будуть все більше зацікавлені в тому, щоб дитина пішла в сферу технологій, але сьогодні це вже не одна професія умовного «програміста» або «інформатика», а кілька десятків вузьких напрямків. І методики профорієнтації повинні будуть визначати, ким саме буде цікаво розвиватися конкретній людині (дитині або дорослому): чи захоче вона стати крутим системним адміністратором, веб-дизайнером або розробником.
Головне — пам’ятати, що відсутність інтересу до навчання не говорить про те, що з дитиною щось не так. Небажання вчитися можна порівняти з небажанням дорослої людини працювати. Воно часто виникає через проблеми з колективом, грубих начальників, монотонні завдання і переробки. Як тільки людина знаходить улюблену роботу, де до неї добре ставляться, підтримують і пропонують завдання, що схожі з її інтересами, її мотивація зростає і вона починає працювати з задоволенням. Те ж саме відбувається з дитиною. Якщо змінити підхід до навчання, у неї з’явиться інтерес, а всі проблеми відійдуть у минуле. Важливо знати, де шукати проблемні точки.